До недавнього часу, отримання грошової допомоги членом сім’ї загиблого військовослужбовця, якщо шлюб не був зареєстрований, могло викликати складнощі, спричинені правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати від 30.01.2020 у справі № 287/167/18-ц, та у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.03.2023 у справі № 290/289/22-ц.

У вказаних справах окремого провадження розглядались заяви про встановлення факту проживання однією сім’єю без зареєстрованого шлюбу, які були подані дружинами загиблих військовослужбовців з метою отримання грошової допомоги, право на яку мають члени сім’ї військовослужбовця.

За результатами розгляду, Верховним Судом було викладено правову позицію, згідно якої, суд повинен врахувати мету звернення до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення. В наведених справах, оскільки метою звернення заявників було підтвердження соціального-правового статусу членів сім’ї загиблих військовослужбовців, який дозволяє отримувати грошову допомогу, то встановлення відповідного юридичного факту впливає не на цивільні права та обов’язки заявників, а на права у сфері соціального забезпечення. З огляду на це суд дійшов висновку, що встановлення такого юридичного факту має значення у публічно – правових відносинах, а отже підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Водночас, звертаючись до судів адміністративної юрисдикції заявники були змушені змінювати вимоги, адже КАС не передбачає повноваження судів адміністративної юрисдикції встановлювати факти, що мають юридичне значення. Тому єдиним можливим способом вирішення цього питання в адміністративному суді було звернення з вимогою про визнання протиправним та скасування рішення суб’єкта владних повноважень про відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги. Але навіть це не призводило до реалізації права членів сім’ї загиблих військовослужбовців, оскільки перевірячи відповідність оскаржуваних рішень про відмову в призначенні допомоги положенням Закону України «Про соціальний захист і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку № 975 від 25.12.2013 року, суди адміністративної юрисдикції були змушені констатувати, що оскаржувані рішення не суперечать вказаним нормам, оскільки документом, що підтверджує факт проживання чоловіка і жінки, за відсутності державної реєстрації шлюбу, є відповідне рішення суду, яке подано не було. Виходячи з цього, адміністративні суди робили висновки, що органи державної влади діяли правомірно, тому підстав для скасування таких рішень немає.

Таким чином правова позиція, викладена у постановах від 30.01.2020 у справі № 287/167/18-ц, від 22.03.2023 у справі № 290/289/22-ц та інших, призвела до ситуації, коли члени сім’ї загиблих військовослужбовців, які проживали у незареєстрованому шлюбі, були фактично позбавлені права на отримання грошової допомоги, адже суди загальної юрисдикції, керуючись цієї правовою позицією, мали б відмовляти у відкритті провадження або закривати провадження, якщо воно вже відкрито, а адміністративні суди не мали підстав для скасування рішень про відмову в призначенні грошової допомоги.

Врешті ця проблема була вирішена постановою Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2024 року по справі № 560/17953/21, в якій Велика Палата правові висновки по з постанов від 30.01.2020 у справі № 287/167/18-ц та від 22.03.2023 у справі № 290/289/22-ц обґрунтовано назвала помилковими та відступила від них, зазначивши, що неефективним є підхід до визначення юрисдикції спорів про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в залежності від їх мети звернення та наявності у заявника певних цивільних прав та обов`язків чи виникнення публічно-правових спорів із суб`єктами владних повноважень, оскільки це не сприятиме належному способу захисту порушеного права заявника, бо призведе до необхідності звертатися в суди різних юрисдикцій з доказуванням одних і тих же обставин, подій та фактів при поданні кожної позовної заяви.